Українські науковці у світі

Чи б ви хотіли розвивати науку в Україні?

Скоріш питання не "чи", а "як". Багато хто з нас дійсно робить науку "ворлдвайд", проте докторські захищаються, статті пишуться, але настає і час обирати подальший шлях у житті. Ось тоді і обираєш:
- заробляти нормально і пробиватись науковим шляхом за кордоном
- заробляти нормально і працювати за кордоном (не обов'язково науково)
- заробляти меньше, але розвивати науку в Україні
- заробляти більше ніж меньше та працювати в Україні не науково
Звісно, частково це перебільшені варіанти, частково неповні, та кожен шлях не схожий на інші. Та який шлях для вас найреальніший з точки зору власних бачень, самопожертв чи винахідливості ?

▶ Відповісти на це

Відповіді на обговорення

Permalink Відповідає Khalavka Yuriy (Халавка Юрій) 8.07.08 о 23:59: Я бачу однозначну потребу і бажання розвивати науку в Україні, можливо то моє специфічне. стосовно того щоб заробляти менше, ніж більше, то я знаю багато посад в Україні на яких платили менші гроші, ніж мені, коли я цілком без стажу і досвіду роботи пішов працювати асистентом.
Наступне міркування більш глобальне. Для науковців з словянських країн дуже властива є здатність генерувати принципово нові ідеї та підходи, чому сприяла фундаментальна і універсальна радянська система освіти. тому багато з нас досягають успіхів тут. А тепер подумаймо, що не потрібно великих витрат (окрім можливо інформаційних) щоб генерувати ідеї в Україні. а ось для реалізації цілком реально і потрібно залучати міжнародних партнерів.
Багато кажуть про проблеми з фінансуванням науки, але подивіться в Україні є багато громадських організації, які взагалі не фінансуються з бюджету, а здатні утримувати людей на хорошому заробітку. отже проблема не лише в фінансуванні а й в менеджменті. Тому я вважаю що при грамотній постановці питання можна знайти пристойні джерела фінансування й в Україні.
Я знаю особисто 3 людей мінімум які вирішили поступитися науковими перспективами заради матеріальних прибутків, я не кажу що вони помилилися, але вважаю що якби вони справді ставили науку понад усе то поїхали б закордон чи працювали б в науці в Україні. але витрачати стілкома роками навчання здобуту кваліфікацію на щось інше, а не інвестувати її в потенційні майбутні наукові та фінансові результати - це принаймні не щиро щодо себе.; ▶ Відповісти на це

Permalink Відповідає Khalavka Yuriy (Халавка Юрій) 9.07.08 о 1:32: І ще ось цікаве інтерв"ю Андрія Клюєва (одіозного персонажа української політики) - непоганий рецепт як після науки можна перейти в бізнес: http://www.pravda.com.ua/news/2008/7/3/78313.htm; ▶ Відповісти на це

Permalink Відповідає Sergiy Sylantyev 5.10.08 о 19:56: Не зрозумів питання, якщо чесно. Тому що "найреальніший", "найлегший" та "найкращий" - це принципово різні поняття.; ▶ Відповісти на це

Permalink Відповідає Khalavka Yuriy (Халавка Юрій) 4.11.08 о 15:18: When he learned a few years ago that a molecular biology lab run by GlaxoSmithKline was due to close, Ivan Gout of the Ludwig Institute for Cancer Research in London made sure none of its equipment ended up on the scrap heap. Instead, with crucial support from Peter Campbell of the Federation of European Biomedical Societies, he shipped the surplus equipment--along with DNA and protein sequencers donated by the Ludwig--to the Institute of Molecular Biology and Genetics in Kyiv, Ukraine. This high-tech bonanza helped persuade a colleague in the United States, Valery Filonenko, to return to run the newly outfitted lab as a joint project with the Ludwig. "There are so many people who would go back to Ukraine if they could have even 10% of the capability of U.S. labs," says Gout. "We have to build on the idea that scientists need to repatriate."

Cautious Optimism, But Progress Is Slow
Richard Stone; ▶ Відповісти на це

Permalink Відповідає Андрій 4.02.09 о 19:02: Смотрю на Filonenko V на ISI Web of Knowledge и вижу что с 2000 года вышло с его авторством 37 публикаций. Великолепный результат! Ясен пень многие работы в соавторстве с зарубежными учеными, и наверняка благодаря этим контактам Valery Filonenko решил проблему позорной, мизерной зарплаты ученых на Украине, а значит получил возможность заниматься наукой, не загнулся и не уехал опять.; ▶ Відповісти на це

Permalink Відповідає Тарас 20.11.09 о 16:22: Питання української науки надзвичайно болюче та водночас актуальне. Звісно, здобути кар"єру закордоном можна і наших науковців там цінують.Проте існуя інша сторона медалі: а хто буде творити науку дома, в Україні? І тому, на моє глибоке переконання, ми, все ж таки, повинні ставати патріотами власної країни і бодай мізерними своїми діями допомагати їй.; ▶ Відповісти на це

Permalink Відповідає Богдан Москаленко 25.11.09 о 12:33: - заробляти нормально, розвиваючи науку в Україні.
Це було б оптимальним варіантом. Але не виходить поки що, ні перше, ні друге. Заробіток повинен залежати від значущості роботи, її наукової та практичної цінності. Іноді, знайомлячись з результатами досліджень, хочеться спитати: хто ставив завдання? Хто затвердив тематичний план? Можливо, це "робота заради роботи"? Витрачені місяці, роки праці науковця або навіть колективу, а результат слабенький.. м'яко кажучи. Звичайно, це не про все і не про всіх, але невже нікому не знайомі такі думки?
А достойний, актуальний результат повинен відповідно оплачуватись.; ▶ Відповісти на це