Українські науковці у світі

Міністр українізації

Іван Вакарчук розповів Тижню про брутальність слова «корупція», «мертві душі» університетських професорів та ненасильницьку українізацію
Макаров Юрій, Герасимчук Вікторія

▶ Відповісти на це

Відповіді на обговорення

Permalink Відповідає Vasilij Poklad 26.07.09 о 10:58: Я вже писав в іншій гілці, що коли для держави, як головного замовника кадрів, важливішим є патріотизм майбутніх фахівців, ніж професіоналізм, то "міністр українізації" - закономірна постать. Навіть зовнішнє тестування - безумовно позитивна річ - сприяє селекції у означеному напрямку. Так, при однакових знаннях з базових предметів преференції отримують випускники з кращими результатами з української. Для гуманітарних спеціальностей взагалі у більшості випадків враховуються тільки тести з української мови та історії України.
Зауважу, що я не оцінюю, добре це чи ні. Я констатую факт.
Про викладання українською. Пригадується дослідження, яке провели київські соціологи щодо залежності між мовою викладання та рівнем знань студентів-соціологів. Виявилось, що у вузах з українською мовою викладання майбутні соціологи гірше знали зарубіжну класику, оскільки російськими перекладами не користувались, а мовами оригіналів володіли недостатньо...
Я, як в принципі законослухняна людина, вже майже 20 років намагаюся виконувати усі розпорядження щодо мови викладання. Завжди вважав, що вільно володію мовою. Та все-таки лекція українською завжди була біднішою, ніж рідною для мене російською. Матеріал завжди більше або менше спрощувався. Щодо студентів у нас, на Далекому Сході України, то тут ситуація ще гірша. Особливо на семінарах. Інколи більше уваги приділяється філологічним питанням, ніж змістовним. Про яку якість викладання та освіти можна говорити?
Тобто, постійною є дилема: або заплющувати очі на міністерські розпорядження і навчати рідною для мене та переважної більшості студентів мовою (враховуючи ще й наявність кращих підручників та монографій), або реалізувати політику українізації, незважаючи на погіршення якості освіти. В усякому разі такою бачиться ситуація зі Сходу. А як в інших регіонах?; ▶ Відповісти на це

Permalink Відповідає Khalavka Yuriy (Халавка Юрій) 26.07.09 о 12:42: Я вважаю що проблему треба розділити на дві складові розуміння мови студентами та володіння мовою викладачем. Це різні речі. І питання складне. Наприклад. Для багатьох студентів (учнів) у Чернівцях рідною мовою є молдавська чи румунська. Скільки я себе памятаю і на олімпіадах і на іспитах і вступних і поточних на першому курсі - завжди була можливість отримати текст завдать та дати відповідь румунською. Але оскільки навчання потім було українською то вони звикали і на старших курсах без проблем складали все українською.
Інший приклад. Колись був вражений побачивши як одногрупниця письмово перекладала українською підручник з хімтехнології бо не могла нальоту вчитися за російськими текстами. (В нас російську вже не викладали у школах. І, наприклад я, вчив російську самотужки, оскільки ніхто в родині нею в побуті не користувався - це дуже допомогло мені в подальшому). А підручників для хімії у вищій школі не було українських аж до 2000 року. Насправді українська аж тепер стартує у вищій школі по-справжньому. Думаю тут багато аналогій можна провести з кінопрокатом і його приклад показує що стимулювання з боку держави може змінити дуже багато чого. це лише питання часу.
Повірте, якщо перший підручних з Нанотехнології напишуть українською чи класичниу для світу Фізичну Хімію Еткінса перекладуть нею - значна частка студентів захоче вивчити українську. Тому не завжди перехід на українську означає зниження якості знань. Українська мова викладання не повинна означати також відмову від використання російських, англійських, німецьких джерел. Так, в хімії теж традиційно моду грають випускники східних і київських вузів, але не російська мова тому причиною, а сильні школи і традиції викладання.; ▶ Відповісти на це

Permalink Відповідає Vasilij Poklad 26.07.09 о 14:03: Глобалізація на дворі, сер! Поки ми будемо чекати: підручників, викладачів, перекладів, зрештою, студентів, які здатні мислити українською, а не спрощено перекладати іншомовні тексти, українська наука з освітою так і будуть гальмувати. Через українізаторські реформи Вакарчука ми втрачаємо темпи. Справа не тільки в російській мові. Ви ж не будете заперечувати (особливо знаходячись у Майнці), що у світі існує багато наукових центрів, де рівень досліджень та викладання дещо (м"яко кажучи) вищий, ніж в Україні: США, Німеччина, Англія. Навіть Росія має кращу за українську ситуацію щодо фінансування освіти і науки. Краща молодь зараз орієнтується туди, де має кращі можливості для самовдосконалення. А чи сприяє професійному вдосконаленню, наприклад, рішення про додатковий кандидатський іспит з державної мови? Можу передбачити, що інтенсифікація українізації посилить відтік талановитих випускників (як шкіл, так і вишів) з нашого регіону до Росії. А як у вас, на західних теренах?; ▶ Відповісти на це

Permalink Відповідає Khalavka Yuriy (Халавка Юрій) 26.07.09 о 14:40: Я не думаю, що відтік випускників буде настільки відчутним хоча і не виключаю цього питання. Наприклад в Росії наразі навчається лише 25 % із закордонних українських студентів http://uascientist.ning.com/profiles/blogs/novina-tizhnya-najbilshe
Хоча володіють російською значно більше і перешкод насправді немає.
В той же час зростає частка Польщі та Угорщини куди ідуть здебільшого з заходу України, в першу чергу ті хто знають мови. так само і в Німеччину І це не залежить від українізації.
Тут держава має визначитися - повірте, 15 років в нас була мовна свобода (безлад), але росту науки і освіти не спостерігалося. Якщо буде конкуренція між російськими, англійськими та українськими підручниками, методиками і т.д. то від цього виграє лише наука.
На тому ж Заході вам пробачать багато мовних гріхів, якщо ви досконало знатимете свій предмет. Ось тут і треба визнати що російські підручники хоч і кращі але не досконалі. і так само застарілі часто як і українські. Приклад, який я навів вище, показує навчати треба рідною мовою - це швидше, надійніше та ефективніше і наздогнати все буде можливо. Проблема в тому, що дійсно потрібна диференціація в підходах - думаю з цим ви погодитеся. Ми згаяли купу часу і так і не створили нормальних умов для навчання українською мовою. Саме тому україномовні ВУЗи часто і програють російськомовним. Мають бути окремі ВНЗ які візьмуть на себе відповідальність навчати російською мовою і відповідати державним стандартам України. тоді з цим проблем не буде, але в такі вузи теж потрібно буде складати іспит з російської - і я хотів би бачити яка буде успішність.
Знову ж таки якщо в наслідок "українізації" викладачі матимуть змогу обмінюватися досвідом і їздити по країні на стажування то що в цьому поганого?
Ще одне спостереження: чому в діаспорі українські організації здебільшого створюють і підтримують вихідці з Західної України, і рідко коли зі Східної - їм просто легше злитися з російською діаспорою і через мовні пріоритети теж. На тій же зустрічі з нобелевцями хіміками всі 3 учасника були з Західної України. Все таки патріотичне виховання мабуть теж важливе особливо під час глобалізації. Навіть якщо ми готуватимемо кадри на експорт то краще щоб вони були патріотами і рекламували бренд "Україна", адже кожен виробник дбає про дизайн і неповторність упаковки для свого товару.; ▶ Відповісти на це

Permalink Відповідає Vasilij Poklad 26.07.09 о 15:15: Пане Юрію! Взагалі ми добре розумємо один одного. Дискусії немає. Є пошуки поліпшення ситуації.
Мова має кілька функцій. Одна з них - передавання і засвоєння інформації. Інша - підтримання етнічного (національного) згуртування. Перша реалізується в освіті та науці. Друга - в політиці. В Україні освіта заполітизована, як загалом і інші сфери життя. Тому інколи і відбувається непродумане змішування різних функцій мови. Через що страждає якість освіти. Мені розповідали, що коли до Могилянки приїхав С. Аверінцев, відомий російський культуролог, йому сказали, що лекцію можна читати або українською, або англійською. Він прочитав англійською. Як Ви думаєте, чи виграла від цього аудиторія?
Отже, головне - не якою мовою, а що, наскільки якісно. Звичайно, в Україні всі повинні володіти українською, але наскільки - це хай вирішують самі студенти в залежності від рівня власних кар"єрних сподівань. Теж саме стосується і німецької, і російської, і англійської. Міністерське обмеження прав університету відгукуватись на потреби студентів схоже на приховану люстрацію певних вишів. Мені, наприклад, не хотілося б, щоб моя оцінка як викладача залежала, по-перше, від рівня володіння українською мовою і тільки по-друге - від теоретичного рівня лекції.; ▶ Відповісти на це