Якшо не помиляюся в солях європію ФЛ спричинена електронними переxодами в йонах Eu2+, відповідно розмір кристалів солі у cйoму випадку не повинен впливати на ФЛ. Проте, можливо, що по мірі зміни розмірів включень при однаковій об'ємній концентрації солі в полімері зростатиме частка поверхневих їонів, які за рахунок взаємодії з молекулами полімеру вноситимуть зміни у спектр. Але тоді вже краще робити композит гомогенним - без включень. а який полімер?
Вони сильно впливають на спектр? Чи можливо краще поставити питання так: фрагменти якої будови можуть привести до сильних змін в спектрах? Взагалі дослідження в такому напрямі буду актуальним?
Якшо йон металу утворює комплекси з молекулами полімеру тоді це буде змінювати ФЛ. якшо такої взаємодії не мае - тоді байдуже в якій матриці є частинки.
Якшо ідея використовувати різні розміри частинок - то потрібно щоб у них проявлялися квантово розмірні ефекти. напр. напівпровідникові частинки різноґо розміру будуть мати різний спектр. Якшо їх пролегувати європієм 2+ там мали б бути купа цікавих ефектів.
А чи є варіанти утворення напівпровідникових частинок з розчину? Я так розумію CdS який утворився в результаті висадження буде мати властивості напівпровідника?
Чи можете ви рекомендувати оглядову статтю в цьому напрямі (створення частинок напівпровідників)?
Чи може з власного досвіду можете щось рекомендувати в напрямі подальшого дослідження. Ситуація така вмене є розчин прекурсору – як правило в диметилформаміді. Стратегія, як я розумію, може бути в тому щоб розчинити в цьому розчині сіль. Потім провести полімеризацію, і вже в полімері хімічними методами створювати частки напівпровідників.
Ні. Прекурсор це мономер для створення полімеру. Але в моєму випадку його маса не дозволяє його асоціювати з звичним терміном. А олігомер це зазвичай полімер з низьким ступенем полімеризації тоб то він містить в своему складі декілька ланок мономеру що прореагували.
Може краще казати преполімер? Такий термін здаєтся є в англійстькій мові.
В моєму випадку мономер це біссилан. Тоб то молекула з двома кінцевими триетоксісилановими групами. Їх гідроліз та конденсація приводить до створення полімеру.
треба подумати, силани багато де при синтезі наночастинок використовуються. тут важливіше прикинути, які переваги має ваш полімер у порівнянні з іншими. бо вже є не один спосіб вровадження частинок в полімери та їх синтез в полімерній матриці з контролем пор і т.д. . тому цікаво знати власне "фішку" саме вашого полімеру. Вибачте що не відразу відповідаю, дуже зайнятий цими днями.