Новина тижня: Інтернет у боротьбі за ректорство. Прецедент, який повинен стати правилом.

Прецедент, який повинен стати правилом

Вперше в Україні претенденти на посаду ректора одного із провідних навчальних закладів регіонального рівня погодилися на он-лайн конференцію.

В останні тижні від психологічної напруги залихоманило Буковинський державний медичний університет. На носі «фінішна пряма» – вибори ректора вузу, які відбудуться найближчої п’ятниці (14 листопада). Вуз поділився на два табори – прихильників і опонентів колишніх друзів і колег нинішнього ректора Василя Пішака і першого проректора закладу Михайла Коломойця.

Тепер вони не опоненти і не друзі. Вони майже вороги. Хоча чому майже? Масла у вогонь цих стосунків «підлило» гостре, навіть нищівно критичне інтерв’ю центральним ЗМІ, яке днями дали опоненти пана Пішака, звинувачуючи нинішнього ректора мало не у всіх бідах вузу. Він, у свою чергу, відповів їм взаємністю.

І хоча випадки напруженої боротьби за керівні посади в українських вишах не рідкість, важливо те, що чи не вперше, обидва кандидати погодилися взяти участь у он-лайн спілкуванні із публікою, ще до того як їх було обрано на посаді.

Пригадується, як в 2004 році, в тих же Чернівцях, студенти "запросили" двох ректорів найбільших вузів Чернівців: університету імені Юрія Федьковича (проф.. М. Ткача) та Буковинської медичної академії (вже згаданого В. Пішака) на одну із центральних площ міста, щоб ті відповіли на болючі, для студентів, питання. Ця акція „Студенти за свої права” була схвально оцінена, як студентами, так і ректорами, але тоді, "завдяки" Помаранчевій революції, вона не набула широкого розголосу. А ось тепер, ця дуже корисна практика спілкування керівників навчальних закладів із громадськістю перейшла в справді відкриту площину. Скептики скажуть, що дискусії із взаємними звинувачення псують імідж навчального закладу, але ж шила в мішку все одно не утаїш, а озвучення проблеми – це завжди крок на шляху до її вирішення.

Незважаючи на те, що в наш час сайти українських ВНЗ животіють, а більшість із них не має, навіть, механізмів зворотного зв’язку із читачами, цей прецедент яскраво свідчить про те, що в нашій освіті зростає кількість людей, які вважають Інтернет потужною силою і те, що вплив його на розвиток науки зростає.

Ознайомившись із протоколами он-лайн конференцій можна дізнатися відповіді на дуже цікаві запитання, зокрема :

„Чому до пар допускаються викладачі, які не те, що досконально не знають свій предмет, а часто мають лише хитке поняття про нього! Не приходити на пару!!!!! Нам за таке ставлять нб і ми оплачуємо його за немалі гроші!! А викладач може прийти за 15 хв до кінця пари, сказати, що ми всі «дебі…..» (можливо і не так відверто, але дуже чітко дати це зрозуміти) і виставити всім двійки!”

„Якби була 10 – бальна шкала оцінювання ВНЗ, і за еталон, себто за 10 балів брався би Оксфорд чи Кембрідж, то скільки балів Ви би дали БДМУ?”

„Яке Ваше ставлення до Болонської системи?”

„Коли нарешті перестануть принижувати нашу гідність. Коли викладачі похилого віку перестануть наочно показувати свої збочення і низько й вульгарно «прикалуватись» з наших дівчат?”

„Когда у нас будет горячая вода и интернет в общежитии?”

І дізнатися, кому із претендентів належить репліка: „Дорогі мої колеги! Я отримав кайф від Ваших запитань, від Вашої мудрості.”