Про "доступність" архівну

Про труднощі, які виникають у істориків та краєзнавців під час пошуку необхідних джерел наукових досліджень, при роботі в архівах та спілкуванні з архівними працівниками, сказано немало. Недосконалість законодавства в архівній галузі теж викликає чимало нарікань. Також несправедливими видається ті норми законодавства, які дозволили архівам надавати платні послуги. Те, що до таких послуг віднесено й роботу по виявленню та копіюванню архівних документів, значно ускладнює дослідницький процес, а інколи його просто вбиває.
Надумав я дослідити біографію та наукову діяльність історика й архівіста Олександра Олександровича Рябініна-Скляревського. Звичайно, для цього потрібно вивчити архівні документи. В Одесі з цим проблем майже не виникло – читальна зала Державного архіву Одеської області хоч і переповнена відвідувачами, та забити чергу десь на наступний місяць можна. Тому документи з ДАОО поволі, але вивчаю.
Гостинно відчинила свої двері читальна зала Управління Служби безпеки України в Одеській області. Кримінальна справа О.О. Рябініна-Скляревського 1931 р. зберігається там, і з нею мене знайомили від «А» до «Я».
У київських архівах плідно працюють інші дослідники і періодично публікують документи, дотичні до моєї теми. Інколи добрі знайомі навіть надсилають копії. Інші вітчизняні архіви поки що відповідають, що відомостей стосовно Рябініна-Скляревського О.О. не виявлено. Не страшно.
Багато документів зберігаються у Москві і Санкт-Петербурзі. Пишу запити. Російський державний військово-історичний архів відповідає, що виявлено послужний список підполковника О.О. Рябініна від 1914 р.

Для копіювання на компакт-диск необхідно зробити замовлення, вартість копіювання складає близько 2 000 рублів. Проте, можна замовити архівну довідку на підставі виявлених документів.
Добре, замовляю виготовлення довідки. Наскільки знаю, в Україні архівні довідки для наукових досліджень є безкоштовними. Принаймі, кілька подібних документів у мене вже є.
Нещодавно отримав очікуваного листа з Москви.

Нарешті, дещо підтвердиться чи спростується. У будь-якому разі – результат. І що ж читаю у листі? Що для виготовлення довідки я повинен сплатити 29 євро відповідно до прейскуранту, тощо. Розцінки та право архіву заробляти таким чином встановлено законом Російської Федерації таким-таким.
Мені не відмовили. Я просто вимушений сам відмовитись від таких послуг. Викинути більше 300 гривень на папірець невідомого змісту мій скромний бюджет не дозволяє.

Таким чином, архівні документи начебто й доступні. Та з іншого боку – зась. Немає фінансів – немає інформації. Дослідження, що може збагатити культуру та історію (не про свій випадок висловлююсь, взагалі. Адже архівні документи потрібні й більш талановитим історикам, ніж я) прирівнюється до прагнення котрогось з олігархів знайти собі дворянське коріння. Ціна питання однакова – згідно прейскуранту.
Напевне, багатьом читачам ця розповідь буде нецікавою. Але якщо когось зачепить – напишіть свої думки з цього приводу. Можливо, хтось навіть щось порадить.