Закон як дишло - куди повернув...

Звичайно ж, у нас не зовсім закони, а радше внутрішні правила, та все ж і з ними часто коїться подібне.
Особливо це стосується оцієї «нової» системи оцінювання – кредитно-модульної. Чому модульної, нам зрозуміло. (Ну якщо ці модулі такі «страшні», як нам розповідають старшокурсники, то, не інакше як про них у назві системи оцінювання йдеться.) А от чому «кредитно», нам точно так і не сказали... (Все самим, все самим...)
Загалом, як нам розповіли, зміст її такий:
Припустимо, нас чекає 2 модулі протягом усього семестру. Значить, є 2 «міжмодульні» періоди. У ці періоди ми маємо обов’язково одержати оцінку, а ще краще оцінки. Тоді всі ці бали сумуються, діляться і... Якщо з предмету заплановано залік, то він, на основі цих балів, оформлюється. Якщо ж іспит... то оцей середній бал вирішує, чи допущено вас до іспиту, чи ні.
За іспит можна одержати 50 балів. За весь семестр – теж 50. В сумі, відповідно, 100. Якщо за семестр студент набирає менше 26 балів, то до іспиту він не допускається...
Хвилює те, що у кожного викладача свій погляд на цю систему оцінювання. Дехто виставляє оцінки на семінарських і практичних заняттях по п’ятдесятибальній системі. Дехто оголошує їх по п’ятибальній. Дехто цурається таких балів як 35, 36 (...), надаючи перевагу виключно круглим числам (30, 40, 50), заявляючи, що інших балів ставити просто не можна. А дехто й поготів... ставить навіть «мінусові» бали за, наприклад, пропущену пару.
Словом, як склалося враження, викладачі самі ще не до кінця розібрались із цією системою.
Як я вважаю, навчання тоді йде дійсно добре, коли ти чітко знаєш, чого від тебе хочуть, що ти маєш зробити і головне - що тобі буде, якщо ти цього не зробиш. А поки що такої визначеності, на жаль, не помітно...